КОНФЛІ́КТ, у, ч. Зіткнення протилежних інтересів, думок, поглядів; серйозні розбіжності; гостра суперечка. По селах де-де почали прориватися різні місцеві конфлікти (Фр., VIII, 1952, 70); В душі я нишком радію, що конфлікт.. розв’язався для мене щасливо (Коцюб., II, 1955, 235); // Ускладнення в міжнародних відносинах, що може призвести до збройної сутички. Втішало також, що Швеція обіцяла зберігати нейтралітет і не втручатись у конфлікт між Росією і Францією (Кочура, Зол. грамота, 1960, 68); На Близькому Сході вибухнув воєнний конфлікт (Рад. Укр., 7.VI 1967, 1); // Суперечність, сутичка, покладена в основу сюжету художнього твору. Наявність дії, гострого конфлікту — обов’язкова умова для драматичного твору (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 152).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 274.