КОНФУ́ЗЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. конфу́зливий, КОНФУ́ЗНИЙ, а, е. Який спричиняє конфуз, призводить до конфузу. Маковей не втримався, щоб не розповісти товаришам про свою конфузну пригоду (Гончар, І, 1954, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 274.