КОНФІДЕНЦІ́ЙНИЙ, а, е, книжн. Який не підлягає розголосові; довірчий, таємний. Вибравши вільний час, Юрко по-панібратськи взяв Івана під руку й попросив на конфіденційну розмову (Чорн., Визвол. земля, 1959, 216).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 273.