КОНЦЕ́НТРИ, ів, мн. (одн. конце́нтр, а, ч.), спец.
1. Кола різної величини, але зі спільним центром.
2. Послідовні ступені в навчанні, коли той самий матеріал на кожному наступному етапі викладається й вивчається щораз глибше та в ширшому обсязі.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 274.