КОНЦЕНТРУВА́ТИСЯ, у́ється, недок.
1. Збиратися, скупчуватися, зосереджуватися в одному місці. [Криштоф:] Дрібна продукція пережила свій вік — капітал концентрується (Фр., IX, 1952, 363); // перен. Зосереджуватися на чому-небудь. Офіцери скерували свої сили проти заводу, бо там концентрувалася воля до боротьби (Ю. Янов., II, 1954, 111); Дія у повісті «Причепа» [І. Нечуя-Левицького] починається відразу, увага читача концентрується на смішних і безглуздих розмовах та вчинках священиків (Рад. літ-во, 1, 1963, 28).
2. хім. Ставати густішим, згущуватися (про розчини).
3. гірн. Збагачуватися (про корисні копалини).
4. Пас. до концентрува́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 275.