КОНЦЕ́РТНИЙ, а, е. Прикм. до конце́рт. Виступали [аматори] на концертній естраді (Фр., VI, 1951, 252); В Колонному залі Української філармонії ми прослухали велику концертну програму народного хору (Літ. газ., 12.IV 1951, 3); // Признач. для концертів. От до концертної ми вирушили зали (Рильський, Мости, 1948, 77).
∆ Конце́ртний роя́ль — рояль великого розміру (на відміну від кабінетного). На помості самотньо стояли два концертні роялі (Кучер, Дорога.., 1958, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 276.