КОНЮШИ́НИСЬКО, а, с. Те саме, що конюши́ни́ще. Вийшов [Микола] на широкі панські лани скошеної конюшини. Тут вже упевнився остаточно, що йде правильно. Він знав ці конюшиниська (Гжицький, У світ.., 1960, 46); Зайці перебігали із зеленого конюшиниська в ледь пристигле жито, бо вже неподалік пронизливо цвінькали блискучі коси (Літ. Укр., 15.Х 1974, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 690.