КОНІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до ко́нус. Конічною поверхнею називається поверхня, що утворюється рухом прямої, яка переміщається в просторі так, що вона при цьому постійно проходить через нерухому точку й перетинає дану лінію (Геом., II, 1954, 68); Конічні перерізи; // Який має форму конуса. Мензурки бувають циліндричні.. і конічні (Фізика, І, 1957, 15); Чоловічі екземпляри ялівцю мають.. конічну крону (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 260.