КООПЕРАТИ́ВНИЙ, а, е. Стос. до кооперації, кооперативу. Розвиваючи ленінський кооперативний план, Програма [КПРС] накреслює шляхи переходу села до комунізму (Ком. Укр., 1, 1962, 19); Кооперативний рух виник понад сто років тому і є нині одним із масових громадських рухів (Рад. Укр., 1.VІІ 1961, 4); В. І. Ленін ніколи не протиставляв загальнонародну власність кооперативній (Наука.., 4, 1958, 8); Один «чудак»-селянин вивчив напам’ять одну мою п’єску і вичитує її на призьбі, і на весіллі, і в сільській кооперативній крамниці (Вас., Незібр. тв., 1941, 201); // Побудований, створений на засадах кооперації. Об’єднати цих дрібних продуцентів пшениці могла виключно кооперативна організація (Кулик, Записки консула, 1958, 207).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 277.