КОПЕ́Р, пра́, ч., техн.
1. Машина для забивання паль. Малюнок.. показував спорудження невеликої гідростанції — паровим копром забивають палі поперек річки (Вол., Місячне срібло, 1961, 122); Он похапки на самий верх копра Здирається важка залізна баба… Зоглядітись не встигнеш, як вона, В дубову палю гуркнувши, вже знову Побралася у гору (Вирган, Квіт. береги, 1950, 122); // Пристрій для подрібнювання металевого лому. Спочатку треба побити [виливницю] на дрібні шматочки. Дробити нічим. Потрібен потужний копер (Роб. газ., 18.V 1965, 2).
2. Споруда над стовбуром шахти, де встановлено механізми шахтового підіймання. Над шахтою виросте новий своєю конструкцією баштовий копер, на якому будуть встановлені підйомна машина, розвантажувальний пристрій та інші механізми (Рад. Укр., 5.III 1961, 1); Поруч фарбою новою сіяв небачений копер — такий, що небо головою, здалось, над шахтою підпер (Уп., Вірші.., 1957, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 280.