КОПОШИ́ТИСЯ, шу́ся, ши́шся, недок., розм. Те саме, що воруши́тися2; метушитися. Стою я та дивлюсь: люд, як комашня, копошиться, одно на одного наступає, зіходяться, розходяться, гомонять, кричать (Вовчок, І, 1955, 14); Чмель виніс.. миску свіжого щільнику, де копошилося з десяток чорно-жовтих ос (Тулуб, Людолови, II, 1957, 251).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 284.