КОПІТКИ́Й, а́, е́, розм. Те саме, що мару́дний 1; клопітний. Руками виривали бур’янини, розпушували міжряддя, обережно підгортали кожен корінець… Копітка то була праця, якого терпіння вимагала! (Грим., Незакінч. роман, 1962, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 283.