КОРЕКТУ́РА, и, ж.
1. тільки одн. Виправляння помилок у відбитках друкарського набору. Учора видержав [зробив] першу коректуру від 18 до 27 сторони (Мирний, V, 1955, 397); [Михайло:] Я закінчу коректуру і тоді піду додому (Сміл., Сад, 1952, 341).
2. Те саме, що коре́кта 1. Я хотів би переглянути перед друком рукописи. В коректурі трудніше (Коцюб., III, 1956, 374); За столом, заваленим книжками.., коректурами й рукописами, сиділи двоє: Драгоманов і Павлик (Кол., Терен.., 1959, 323).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 287.