КО́РЖИКИ, ів, мн. (одн. ко́ржик, а, ч.). Печиво з тіста (з цукром або на меду), переважно у формі кружечків. І ласощі все тілько їли [праведники], Сластьони, коржики, стовпці (Котл., І, 1952, 149); Коли гості впоралися з ними [стравами], подали десерт — .. всякі солодкі тістечка, мазурки, пляцки та коржики з коринкою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 289.