КОРИ́ДА, и, ж. Традиційне видовище, поширене перев. в Іспанії та країнах Латинської Америки, бій тореадора з розлюченим биком. Виїздимо зарані, бо на кориду проїхати дуже важко (Вітч., 10, 1971, 163); *У порівн. Публіка заохочує, стрижена братія аж реве, мов десь на кориді, по криках Порфир почуває, що в нього більше уболівальників, ніж у Тритузного (Гончар, Бригантина, 1973, 122).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 690.