КОРИДО́РЧИК, а, ч. Зменш. до коридо́р. Батайль провів його через вузький коридорчик у велику затишну кімнату (Рибак, Помилка.., 1956, 271); Дмитро переступив поріг, зупинився у напівтемному коридорчику (Збан., Переджнив’я, 1960, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 289.