КО́РИ́СНО. Присл. до ко́ри́сний 1, 2. Не можу сказати, щоб полеміка впливала на нерви корисно (Л. Укр., V, 1956, 438); Сюди [у Варшаву] зібралися і крамарі, сподіваючись корисно розпродати свої товари (Тулуб, Людолови, І, 1957, 6); // у знач. присудк. сл. Це дуже корисно, коли передивляєшся свою річ удруге (Коцюб., III, 1956, 359).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 290.