КОРО́В’ЯЧИЙ, а, е. Прикм. до коро́ва 1. В нас раз у раз під вікнами брязкіт навантажених возів, овечі та коров’ячі голоси (Л. Укр., V, 1956, 343); М’ясо її [ведмедиці] смачніше від коров’ячого (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 69); // Вигот. із молока корови. Коров’яче масло; // Власт. коровам. Коров’яча віспа.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 295.