Слово "королева" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


КОРОЛЕ́ВА, и, ж.

1. Жін. до коро́ль 1. Глава монархії — король або королева — успадковує владу (Ек. геогр. заруб, країн, 1956, 7); * У порівн. Іван ходив по кімнаті з натхненним обличчям та дивував всіх зразками найкращих промов, а курсистка сиділа в казковому захваті, як королева в підводному царстві (Коцюб., II, 1955, 219).

2. чого, перен., розм. Про жінку, що виділяється серед інших красою, поставою, вмінням і т. ін. Раз.. Катерину навіть обрали «королевою балу» (Вільде, Сестри.., 1958, 508); Королева гімнастики; // Проте, що переважає де-небудь, має найбільше значення. Ніяке дерево не витримує в цім безводнім солончаковім краю, на палених вітрах, і тільки вона, жилава акація, цупка та колюча королева півдня, веселить людський зір (Гончар, II, 1959,278).

3. Дружина короля (у 1 знач.). Вмерла наша королева, а король не встиг жалоби доносити, а вже посватався (Л. Укр., II, 1951, 191).

4. Друга після короля й найсильніша фігура в шаховій грі; ферзь. [Гайдаренко:] Ну, так ми ж тоді ось як. (Робить хід). [Панахида:] Запишемо. Член ЛКСМУ Павло Гайдаренко обороняє королеву (Мик., І, 1957, 200); Надто глибоко в тил зайшла чорна королева (Собко, Любов, 1935, 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 296.