КОРОНУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. і док. Вінчатися на царювання. Галицько-волинський князь [Данило] коронувався в 1253 р. (Іст. УРСР, І, 1953, 105); Хлопці раненько встали і пішли дивитись, як цар коронується (Калин, Закарп. казки, 1955, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 298.