КОРОТКОТЕРМІНО́ВИЙ, а, е.
1. Який триває короткий термін. Скінчили [допризовники] короткотермінову військову підготовку (Еллан, II, 1958, 52); Короткотермінові паузи (в 3-5 хвилин) [під час навчання] благотворно впливають на нервову систему дітей і підлітків (Шк. гігієна, 1954, 161); Короткотермінові курси.
2. Виданий або наданий на короткий термін. Короткотерміновий кредит; Короткотермінова позичка.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 300.