КОРОЇ́Д, а, ч. Жучок-шкідник бурого або чорного кольору, що живе під корою, рідше — в деревині та корі дерев. Роздовбуючи гнилу деревину, відриваючи кору, дятел знищує тисячі личинок короїдів (Корисні птахи.., 1950, 54); Вона [жінка] була худа і висока, наче висохле дерево, сточене короїдом (Рибак, Час.., 1960, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 296.