КОРСА́Р, а, ч., заст. Пірат. На злото в трюмі — жде казна. Тебе, корсара,— зла тюрма (Ю. Янов., V, 1959, 54); За гроші царівни Зори Вадим купив корабель, зібрав ватагу таких, як і сам, втікачів і став корсаром. Він нападав на галери царя Судима (Мокр., Острів.., 1961, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 301.