КОРЧУВА́ТИСЯ, у́ється, недок. Пас. до корчува́ти. Рідко раніше проходила цим лісом людина. Бурями, зливами і часом корчувались тут дерева (Збан., Над Десною, 1951, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 303.