КОРЯЧО́К, чка́, ч. Зменш. до коря́к1. Ватя встала і гукнула на паничів: — Та візьміть з собою корячок, щоб вичерпати воду з човна (Н.-Лев., IV, 1956, 119); Оверко.. сам вихилив повний корячок сирцю (Горд., II, 1959, 174).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 303.