КОСТЮ́МЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до костю́м 1. Молодий сільський учитель Антін Вова одягся в свій новенький костюмчик (Вас., І, 1959, 84); Мати мовчки снувала по кімнаті й затикала в темні кутки Маркові костюмчики (Панч, В дорозі, 1959, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 309.