КОХА́НОК, нка, ч., розм. Те саме, що коха́нець. Шлюбна жінка покинула Сенька перед кількома роками й утекла з своїм коханком до Америки (Март., Тв., 1954, 283); Смутний вечір, смутний ранок: Десь поїхав мій коханок (Укр.. лір. пісні, 1958, 471).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 313.