КО́ШНИЦЯ, і, ж., діал. Висока й вузька повітка, виплетена з лози, куди зсипають кукурудзу в качанах. Параскіца влізла в кошницю, яку.. наполовину виповняли качани (Коцюб., І, 1955, 269); Проти стодоли — комора, за коморою кошниця на кукурудзу (Гжипький, У світ.., 1960, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 317.