КОШТО́ВНИЙ, а, е.
1. Який має високу вартість; дуже цінний, дорогий (про предмети). Покої були пустісінькі, всі коштовні оздоби були позабирані (Фр., III, 1950, 168); Обробив, обточив дивний той камінець, І уставив його у коштовний вінець (Сам., І, 1958, 60); Бережімо честь народу — найкоштовнішу перлину (Тич., II, 1957, 240).
2. перен., рідко. Який має важливе, істотне значення. Бажаю Вам якнайскоріше одужати та збагатити нашу не дуже то родючу ниву своїми коштовними творами (Мирний, V, 1955, 412); Ти брешеш, Бруте, ти брешеш, Кассію, ..коли запевняєте, ніби мій жарт вимірений проти тих ідей, що складають коштовний здобуток людськості (Л. Укр., IV, 1954, 134).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 317.