КРАВЧЕ́НКО, а, ч., заст.
1. Син кравця.
2. Учень кравця; кравецький підмайстер. Шили козацьку одежину кравчики з Кравченками та кравчихами (Ільч., Козацьк.роду.., 1958,329).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 319.