КРА́МА́РСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до кра́ма́р. Білі крамарські руки тільки мигтіли перед рудими бородами (Коцюб., II, 1955, 174); Поки жива земля, поки на ній живуть.., Клопоти крамарські її [поезію] ще не заб’ють (Сам., І, 1958, 111); // Належний крамареві, крамарям. Була то.. звичайна крамарська буда, яких безліч в Італії (Л. Укр., III, 1952, 740); // Власт. крамареві, крамарям. Червоні кролячі очі видавали лукаву душу..: писарська каверза побраталася у них з крамарськими хитрощами (Мирний, III, 1954, 75).
2. Стос. до крамарства (у 1, 2 знач.). Загнибіда говорив про свої крамарські діла, кого і коли накрив, як і його накривали (Мирний, III, 1954, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 323.