КРАПЧА́СТИЙ, а, е.
1. Укритий крапками (у 1 знач.), цяточками. Бринить дідок. Як той мачок, Крапчастий і повнесенький (Гл., Вибр., 1951, 235); В вибої жайворон змостив собі гніздечко, У нім крапчастеє.. яєчко (Вирган, В розп. літа, І959, 107); Вітер розвіває на ній крапчасту хустку (Цюпа, На крилах.., 1961, 239).
∆ Крапча́стий ховра́х див. ховра́х.
2. рідко. Те саме, що крапли́стий 1. Ще дрімали каштани в крапчастій росі, а Василь поспішав до лікарні (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 326.