КРАСИ́ВО. Присл. до краси́вий. В його хаті.. переставляла [Христя] .. всяку всячину, щоб вона якнайкрасивіше стояла, найпоказніше видавала (Мирний, III, 1954, 223); Його обличчя з високим і чистим чолом, трохи випнутими вилицями і красиво окресленими губами було привабливим (Собко, Скеля.., 1961, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 326.