КРА́ТИ, крат, мн. (одн. кра́та, и, ж.). 1. розм. Клітки на чомусь. Тканина в крати, 2. діал. Грати (див. гра́ти1). Бренькіт замків затих, дрімали крати (Фр., XIII, 1954, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 330.