КРЕ́М’ЯЗЕНЬ, зня, ч. Кремезний чоловік; велетень, здоровило. Дебелий, широкоплечий крем’язень.. осміхнувся сліпучобілими зубами (Ю. Янов., І, 1954, 289); Літній крем’язень теше собі весло (Гончар, III, 1959, 349).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 334.