КРЕ́М’ЯХ, а, ч.
1. Гладенький (переважно заокруглений) камінець, який використовують діти для гри. Грали [дівчата] у крем’яшки, вишивали. Потім прилучилися хлопці до них і почали жартувати: то крем’ях закинуть, абощо (Головко, І, 1957, 111); * У порівн. Оббивсь як крем’ях (Номис, 1864, № 1852).
Гра́ти (гра́тися) в кре́м’яхи — гратися п’ятьма камінцями так, щоб, підкинувши один із них, устигнути захопити в жменю решту (по черзі або разом) і зловити підкинутий. Захар грається в крем’яхи з дітьми і все обдурює їх (Григ., Вибр., 1959, 151).
2. рідко. Те саме, що каміне́ць 1. Залопотів дощ, і між крем’яхами по червонястій пилюці заскакали димки (Гончар, III, 1959, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 335.