КРЕН, у, ч.
1. Нахил набік корабля, човна, літака. Тралер має величезний крен. Уся ліва сторона палуби погрузала в море (Трубл., І, 1955, 230); В темряві крен робив не літак, а панорама міста (Ле, В снопі.., 1960, 34).
2. перен. Зміна напряму, орієнтації; поворот до інших завдань, до іншої мети. Кінематографія [після появи звукового кіно] знову вернулася значною мірою до театру. Я б сказав.., навіть занадто різкий крен було зроблено в бік театру (Довж., III, 1960, 287).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 335.