КРЕ́СИ, крес, мн., іст. Окраїни давньої Польщі (звичайно про українські землі). Король пообіцяв козакам вчасно виплачувати утримання за службу на кресах (Тулуб, Людолови, І, 1957, 30); Шляхта подуріла від сваволі, живучи на кресах між козацтвом (Ле, Наливайко, 1957, 153); // У панській Польщі — східні окраїни — українські та білоруські землі. А самі українські землі інакше не називалися як кресами Речі Посполитої (Цюпа, Україна.., 1960, 254).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 336.