КРЕЩЕ́НДО, присл., муз. Поступово збільшуючи силу звуку; усе гучніше. * Образно. Протяг [собака] на дроті через двір крещендо таку гучну ноту, що дріт обірвався! (Довж., Зач. Десна, 1957, 480); // у знач. ім., невідм., с. Поступове збільшення сили звуку. * Образно. І дай симфоній грому, Крещендо туч важких, і клекоту, й жаги (Забашта, Пісня.., 1961, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 337.