КРИВОНІ́С, но́са, ч.
1. розм. Кривоноса людина. Хоч кривоніс, аби бог приніс (Номис, 1864, № 8933).
2. Невеличкий лісовий птах родини в’юркових із сильно загнутим на кінці дзьобом. Всі птахи мостять гнізда і виводять діток навесні, а кривоніс зимою! (Коп., Як вони.., 1961, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 341.