КРИЖИ́НА, и, ж. Крижана брила. Серед крижин, що море вкривали, з’явилося судно (Трубл., І, 1955, 142); Над рікою лунає тріск і гук — одна якась крижина од-ривається від берега, летить на інші, .. розколюється (Скл., Святослав, 1959, 87); * Упорівн. Був він [саркофаг] холодний, важкий, мов крижина з північного моря (Л. Укр., І, 1951, 425); // Шматок криги (у 1 знач.). Грицько присів, знайшов крижину й кинувся.. навперейми собаці (Вас., І, 1959, 163); * Образно. Ти кажеш — у тебе крижина В грудях замість серця лежить (Дн. Чайка, Тв., 1960, 292); * У порівн. З того менту, як вона побачила їх разом, кров захолола в її жилах, серце стало крижиною і холодне…б’ється в грудях (Коцюб., І, 1955, 268).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 343.