КРИЖИ́НКА, и, ж. Зменш. до крижи́на. Де-не-де, ховаючись у воді, пливли за течією по ковбані крижинки (Досв., Вибр., 1959, 285); * Образно. В її душі розтанула остання крижинка сумніву (Збан., Сеспель, 1961, 176); * У порівн. Холодні очі сковзнули по всьому, наче крижинки (Коцюб., II, 1955, 412).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 343.