КРИЖІВНИ́ЦЯ1, і, ж., бот. (Crucianella L.). Трав’яниста рослина родини хрестоцвітих; хрестовниця.
КРИЖІВНИ́ЦЯ2, і, ж. Дошка або брус, що з’єднує вгорі полудрабки воза. Біля двору, торохтячи, проїхав драбиняк. Економський фурман Євген Колосюк стишує загнуздані коні, щось гукає Христині та озирається, швиденько вискакує на віз, вмощується на крижівницю (Стельмах, І, 1962, 520); Ззаду на возі, коло самої крижівниці, сидів запорошений.. чоловік (Іщук, Вербівчани, 1961, 336).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 343.