КРИ́ЛАС, а, ч. У церкві — підвищене місце для хору, читців із правого та лівого боку від середніх дверей вівтаря. Михалчевський.. вчився в церковній школі, читав і співав на криласі (Н.-Лев., II, 1956, 126); Що то за хлопець ріс! Вже, було, вмів на криласі читати (Свидн., Люборацькі, 1955, 7); Хор на криласі весь час співав урочистих молитов (Панч, Гомон. Україна, 1954, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 345.