КРИМІНА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. юр. Те саме, що ка́рний 1-3. Тяганина при розслідуванні кримінальних справ криє в собі багато негативних наслідків (Ком. Укр., 9, 1966, 21); Сотник знав кримінальні закони Речі Посполитої, якими керувалися і воєводства на Україні (Ле, Наливайко, 1957, 62).
∆ Криміна́льне пра́во див. пра́во; Криміна́льне судочи́нство див. судочи́нство; Криміна́льний ко́декс див. ко́декс.
2. Такий, у якому описуються карні злочини та їх розслідування (про художній твір). Модні.. кримінальні романи.. зацікавили його (Фр., VIII, 1952, 396); Хлопці, які недавно їздили до Англії, привезли цілу купу кримінальних романів (Собко, Срібний корабель, 1961, 162); Кримінальна новела.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 347.