КРИН, у, ч., заст. Лілея. Рожевим крином процвіти [земле]! (Шевч., II, 1953, 291); [Тірца:] І зацвіте Сіон весняним крином, і знов поллється молоком і медом земля обітована (Л. Укр., II, 1951, 160).
◊ Се́льний крин див. со́льний.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 347.