КРИСА́НЯ, і, ж., діал. Капелюх, бриль. Юра, натискаючи крисаню на чоло, прискореним ходом.. погнав далі (Фр., IV, 1950, 421); Марусяк зняв крисаню і низько кланявся господині (Хотк., II, 1966, 75); Хлопчик у зеленій крисані з квіткою, у вишиваній сорочці безтурботно змахнув коновкою (Вол., Озеро.., 1959, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 348.