КРИСА́ТИЙ, а, е. Який має широкі криси (про капелюх, бриль і т. ін.). Лице [пані Міхонської] прихилилося близесенько до Борисового, її капелюх скинув у нього крисатий капелюх з голови (Фр., III, 1950, 431); Усе це були.. статечні газди в крисатих капелюхах та з люльками в зубах (Гончар, III, 1959, 323).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 348.