КРИСЛА́ТИЙ, а, е.
1. Який має розложисте гілля, розкішну крону (про дерево, кущ); гіллястий. Параскіца сидить на улюбленому місці, під великим крислатим кущем (Коцюб., І, 1955, 278); Груша тая була висока та крислата, товста, в три обіймища (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 11); * Образно. Очі з-під крислатих брів дивилися поверх чорних окулярів..,— короткозорі й розгублені (Смолич, II, 1958, 33).
2. Те саме, що криса́тий. Укривши голову крислатим брилем з доброї житньої соломи, Кардаш.. блукав серед пісків (Жур., Звич. турботи, 1960, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 348.