КРИ́ТИ, кри́ю, кри́єш, недок., перех.
1. чим і без додатка. Укривати, устеляти поверхню чого-небудь. Довгі плакучі трави крили тепер боки гори (Коцюб., II, 1955, 308); Оливи кучеряві сріблом криють всі левади (Л. Укр., І, 1951, 396); * Образно. Чи скоро пролісок прокинеться для мене І, рястом криючи у трати глибший слід. Заграє, зацвіте надії тло зелене? (Зеров, Вибр., 1966, 97); * У порівн. Як та галич поле крила — Ченці повалили До Констанця (Шевч., І, 1963, 266).
2. чим і без додатка. Робити покрівлю, дах, дашок над чим-небудь; покривати. Ой як крикнув Гамалія: «Брати, будем жити, .. А курені килимами. Оксамитом крити!» (Шевч., І, 1963, 202); Сильний грудний бас.. вигукнув: — Ріжте мене, але черепицею крити не буду (Руд., Остання шабля, 1959, 22); Комсомольці, від диму чорні. Кузню криють добротним толем (Забашта, Нові береги, 1950, 59).
3. чим. Обтягувати, обшивати що-небудь тканиною, шкірою. — Мені шиють шубу на хутрі з сибірських лисиць, котру криють сукном місцевого виробу (Рибак, Помилка.., 1956, 97).
4. Затуляти що-небудь, ховати від зору. Дід не підняв голови..: так само схилявся циліндр, криючи бороду до половини (Коцюб., II, 1955, 404); Село невеличке та занедбане, криє між лісами та дебрями свої порозкидані нужденні бойківські хатки (Фр., II, 1950, 27); Білий лоб твій криють чорні коси… (Крим., Вибр., 1965, 235); // Затягувати, окутувати кого-, що-небудь димом, парою тощо, роблячи невидимим. Чорна хмара з-за Лиману Небо, сонце криє (Шевч., І, 1963, 66); Малими руками підкидає [дітвора] пил угору і криє себе, мов запоною, від цікавих очей… (Мирний, І, 1954, 346); Ніч криє і місто, і табір ворожий (Л. Укр., І, 1951, 112); З Ташані валувала пара, .. криючи дорогу.., міст (Тют., Вир, 1964, 39).
5. Тримати щось у таємниці; приховувати. Крий, ховай погане, а воно таки гляне! (Укр.. присл.., 1955, 267); Криє [Христя] від матері свою лиху годину, щоб не вразити її серця… (Мирний, III, 1954, 109); Дозя недовго по смерті матері крила.. своє правдиве лице під маскою щирості.. і вірності (Фр., VIII, 1952, 282); * Образно. Ти йдеш узліссям. Кожен кущ там криє глибокі таємниці (Рильський, II, 1960, 147).
Кри́ти в собі́ — ховати, таїти в собі що-небудь. Була вона проста та щира; нічого не крила в собі, бо й нічого було (Свидн., Люборацькі, 1955, 43); Згодом уже здавалось, що в усьому лісі немає жодної п’яді землі, яка не крила б у собі смертоносної начинки (Жур., Звич. турботи, 1960, 174).
◊ Ні́чого гріха́ кри́ти див. гріх.
6. від кого — чого, заст. Оберігати, захищати.— Хай тебе криє мати божа від усього лихого,— шепче вона. — Спи, сину, може, переспиш (Мирний, І, 1949, 161); Розпуджено гвалтом недолі орлів, Що люд од напасників крили (Стар., Поет. тв., 1958, 143).
◊ Крий бо́же (ма́ти бо́жа): а) уживається для вираження небажаності, заперечення чогось. Коли я вирвусь з ції пустині? Чи, може, крий боже. Тут і загину (Шевч., II, 1953, 47); Мати.. допитувалася [в Уласа], чи не вкрав він чого, крий боже (Тют., Вир, 1964, 63); б) уживається для підкреслення величезної кількості, інтенсивності чогось. Пан стрічає сам, такий гнівний, крий мати божа! (Вовчок, І, 1955, 67).
7. фам., рідко. Критикувати, картати, лаяти. [Булава:] Як почав кричати [Роман Дмитрович], аж іскри з очей летять. Я ще ніколи не чув, щоб так крили (Мик., І, 1957, 401); Криє [учителька] всіх, хто винен, навіть на особи й посади не зважає (Кучер, Трудна любов, 1960, 451).
8. У картярській грі — бити карту партнера старшою картою або козирем.
◊ Ні́чим кри́ти, фам.— нічого відповісти, немає чим заперечити. Шум знявся в залі, почулися вигуки: ..— Чого ж ти мовчиш, Гудзію? Нічим крити? (Головко, II, 1957, 548).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 350.